Назви спорідненості і свояцтва в українській мові

У праці розглядається лексика, що вживається для позначення родинних стосунків як у літературній мові, так і в діалектах, наприклад: батько, отець, тато\ дядько, стрийко, вуйко племінник, небіж\ шурин, швагер дівер, свояк зовиця та ін. Уперше докладно простежується історія виникнення і розвитку кожної назви на грунті української мови (починаючи з давньоруського періоду), а також на підставі порівняння українських назв з відповідними назвами інших індоєвропейських мов. Багато уваги приділяється розкриттю стилістичного використання цих назв, дослідженню їх семантики, словотворчих можливостей, а також вагомості в загальному словниковому складі української мови.